Салоніки — це місто розташоване приблизно за 90 км від готелю «Pallini Beach» на півострові Кассандра, де ми зупинилися. На орендованому «Фокусі» і по відносно непоганій дорозі можна доїхати туди буквально за годину. Коротко північну столицю Греції можна охарактеризувати так: мікс культур як в архітектурі, так і на вулицях. Ну а африканські народності додають в цей коктейль свою порцію колориту.
Припаркувати автомобіль в центрі міста в суботній день — це ще той квест. Що вразило: всюди стоять знаки «Зупинку заборонено» і дублюючі таблички із зображенням евакуатора, а під ними ціла вервечка припаркованих авто. Іноді, паркуються навіть другим рядом. При цьому, є паркінги, але на в’їзді в них стабільна черга з декількох машин. Загалом, довелося вчинити як всі і залишити машинку на набережній під табличкою з попередженням про евакуацію авто.
Отже, що таке Салоніки?
Це місто біля моря, де можна зустріти прогулянкові кораблики, або човники, що стоять на якорі посеред водної гладі, і навіть піратські шхуни, де за бокал соку або вина катають на шару. В Салоніках є залишки колись античної архітектури. Наприклад, Біла Вежа — турецька споруда для тортур і страт, яка з переходом під грецьку владу була повністю реконструйована і перефарбована. Є тут своя тріумфальна арка, правда залишилася з часів Римської імперії і розкопки Римського форуму. Також тут ротонда святого Георгія і навіть пам’ятник в образі Леніна.
І як належить в толерантній Європі, на центральних вулицях Салоніків обов’язково зустрінеш жителів центральної частини Африки. До речі, після спілкування з ними навіть самий толерантний турист мимоволі задумується про користь расизму і політики апартеїду.
Активні туристи — не завжди на користь
Процедура знайомства з ними однакова. Підходить і на пристойній англійській починається приблизно такий спіч: «Привіт, мій друг. Я з Того (Гани, Беніну та інші маловідомі країни африканського континенту). Хочу в знак дружби подарувати тобі ось цей браслет (в магазинах він коштує 1 євро). Що значить скільки коштує? Які гроші, ти що? Все безкоштовно. Ти ж друг. В знак дружби це. Тримай, ось зараз зав’язуємо. Слухай, а ось не міг би ти допомогти нам в знак дружби? Всього лише два євро. Немає? А скільки є? Що, взагалі нічого немає? Ну в знак дружби, ну хоч один євро. Ні? Ну ладно, дай руку, зараз зніму браслет».
Є ще інший варіант. Підходить, вручає рекламний флаєр і починається спіч: “Привіт, друг. Любиш африканську музику? Не знаєш? Ну так приходь сьогодні до Білої Вежі, я з друзями влаштовую концерт африканської музики. Там буде реально круто. Вхід? Звичайно ж безкоштовний, ти ж друг. Які гроші з друзів? Ну ти даєш. Хіба що, не складно буде трішки допомогти з організацією концерту? Буквально пару євро. Немає? Дивно, ти ж турист. Невже без грошей? А, все на платіжній карті? Ну ладно, давай сюди флаєр“.
Ще один а-ля африканець прямо на площі Арістотеля наполегливо пропонував купити 11-ий айфон за 250 євро, крадькома з пакета показуючи упаковку легендарної мобили. Порятунок від цих надокучливих особин один: наполегливо повторювати, що немає готівки. А мобільних терміналів по прийому карт я у них не помітив. Загалом, чим більше дізнаюся вуличних негрів, тим більше люблю собак.
