Гірські лижі та катання з гір на дошці неймовірно популярні серед любителів активного зимового відпочинку. Але спорт – заняття небезпечне. Навіть професійні спортсмени не можуть уникнути травм, що вже й казати про любителів? Травми, розтягнення, переломи…
Травми виникають і при наїзді на перешкоди, і при зіткненні з іншими лижниками. Особливу небезпеку становлять погано доглянуті траси: достатньо будь-якого камінчика, щоб людина отримала серйозні пошкодження. Втім, нерідко обходиться і без зовнішніх факторів — позначається відсутність досвіду, невміння розрахувати сили, хвилювання і надмірний страх перед трасою, втома.
Які ж травми лижники та сноубордисти отримують найчастіше і що потрібно, щоб повернутися з курорту живим і здоровим?
Які бувають травми
Найпоширеніша травма, з якою звертаються до лікарів на гірськолижних курортах – забій. Кінцівка починає набрякати? Стара перевірена порада говорить: три дні холод, три дні тепло — і все в порядку. Холод допоможе звузити судини. Забезпечити нерухомість допоможе туга пов’язка. А через три дні настане черга зігріваючих мазей і фізіотерапевтичних процедур. Правда, до цього часу багато хто вже опиняється на трасі.
На другому місці — пошкодження м’язів. Найчастіше це називається розтягненням, хоча, по суті, являє собою запалення нервових закінчень, викликане перенапруженням. Лікується холодом і спокоєм, але без консультації лікаря не обійтися. Якщо м’яз все-таки порвався, необхідно накласти шину на кілька тижнів. Діагностувати, що сталося, може тільки медик, на спеціальній апаратурі.
Наступними за частотою страждають зв’язки і суглоби. При вивиху суглоби зміщуються. Про вивих сигналізує різкий біль і незвичайне положення руки або ноги. До зустрічі з лікарем руку потрібно повісити на шарф, перекинутий через плече. Просто пухлина не так страшна: суглобова сумка активно виділяє захисне мастило, і тому все може пройти через два-три дні.
Посиніння, гематома свідчить про більш серйозне пошкодження – розрив. Різкий безперервний біль може сигналізувати і про перелом кістки. В першу чергу потрібно зупинити кровотечу і постаратися якомога менше турбувати пошкоджену область, щоб не допустити зміщення кісток або їх уламків.
Спеціальної шини під рукою, швидше за все, не виявиться, а тому до спілкування з лікарями кінцівку можна зафіксувати лижними палками або гілками, перев’язавши їх в районі вище і нижче травмованої області, будь-якою мотузкою, шарфом, поясом, ременем.
«Слабкі місця» гірськолижників
Статистика стверджує, що у лижників страждають в першу чергу ноги, особливо коліна. У спортсменів-початківців, які катаються «плугом», величезна кількість травм пов’язана з внутрішньою боковою зв’язкою. Новачки і так ще погано контролюють своє тіло, а в подібному незвичному положенні синхронно стежити за обома лижами набагато важче, в результаті їх кінці розвертаються і вивертають гомілки назовні.
Втім, не застраховані від подібної травми і досвідчені спортсмени: якщо відбувається раптова «ловля канту», і людина не в змозі утримати лижу, яка стрімко відлітає в сторону. Як цього уникнути? Тим, хто їздить «плугом», потрібно намагатися, щоб задні кінці лиж не роз’їжджалися занадто широко. Якщо відчуваєте, що вже не можете контролювати лижі, краще падати, згрупувавшись, на бік.
Пошкодження передніх хрестоподібних зв’язок найчастіше відбуваються через так званий «провал назад», тобто через те, що людина ненавмисно переносить вагу на задню частину лижі, на її внутрішній кант, сам відхиляється назад, в той час як жорсткий задник черевика теж чинить вплив на кінцівку. Таке може статися і коли лижник, втративши рівновагу або впавши, але продовжуючи ковзати, намагається встати. Подібне положення може виникнути і після стрибка. В результаті на суглоб впливають кілька сил, і він не витримує.
Щоб зберегти зв’язки при такому положенні, не можна повністю випрямляти ноги. Не потрібно намагатися утриматися на лижах за всяку ціну – краще впасти і повністю зупинитися.
Переломи великої гомілкової кістки частіше зустрічаються у досвідчених лижників і виникають при невдалому приземленні після стрибка. Безпечне приземлення на обидві ноги зі зігнутими колінами.
Де «ламаються» сноубордисти
На відміну від лижників, сноубордисти набагато частіше травмують руки, особливо зап’ястя. Нерідкі переломи пальців. Відбувається це, коли, падаючи назад, спортсмен приземляється на витягнуті руки. Крім досвіду, катання на розумній швидкості, запобігти цим травмам допоможе хороший захист зап’ястя. Однак потрібно пам’ятати: лікарі стверджують, що іноді екіпірування, навпаки, викликає проблеми – відчуваючи себе в безпеці, людина часом діє більш безрозсудно.
Тим же, хто вийшов на схил з «голими» зап’ястями, досвідчені сноубордисти рекомендують кататися, стиснувши пальці в кулак – це теж допомагає уникнути подібних травм. А ще потрібно навчитися падати на лікті, кисті ж тримати витягнутими вперед.
Далі за регулярністю слідують травми голови і потилиці. При падінні потрібно вміти прийняти правильне положення — ні в якому разі не тримати голову прямо, набагато правильніше буде нахилити її вперед. Шолом обов’язковий, але навіть він, на жаль, не завжди витримує силу удару. Під шоломом повинна бути ще й здатна мислити голова — перевищення розумної швидкості на схилі не менш небезпечно, ніж на автомобільній дорозі.
Ноги сноубордисти калічать рідше, але зовсім обійтися без травм нижніх кінцівок теж не вдається. Перш за все, пошкоджується гомілковостопний суглоб. Не варто забувати про захист і цієї області. Спеціальні жорсткі черевики допоможуть уникнути пошкодження щиколотки. Початківці зупиняють свій вибір на м’яких, вибираючи свободу в управлінні дошкою і жертвуючи щиколоткою. З іншого боку, жорсткі черевики збільшують ймовірність травми колін, так що цю частину тіла доведеться захищати додатково.
